04.06.22 — народження;
05.06.22 — принесені 11 правил потвори…
Хронологія буде заповнюватися по мірі дорослішання потвори.
Вона лиш народилася й кричить, намагаючись сказати, що ліпше нехай її запхають назад.
Але вже пізно. Світло б’є в обличчя й хтось з ножицями підходить аби перерізати пуповину.
Потвора самотужки хапається й перегризає цей біологічний шланг, забризгуючи речовиною з нього усіх поруч.
Люди витирають обличчя й усміхаються — народилася потвора.
Якщо у вас немає молитви, то нехай нею буде це.
Коли запав довкола морок І розум тьмарився мені, Коли надія, стерта в порох, Ледь жевріла удалині;
Як дух із відчаю хилився
І глум зломовної юрби,
Уйнявши розуму сміливцям,
Доводив ницих до ганьби;
Коли і серце обікрали,
І світ цькував мене, тоді
Лиш ти одна мені сіяла
Зорею світлою в путі.
О, сяйво те благословенне!
Мов око янгольське, воно
І нині гонить ніч од мене,
І береже мене давно.
Похмура хмара не затьмарить
Ясного сяйва угорі,
І морок гине, тануть хмари
Од світла чистої зорі.
О, будь зі мною, добрий душе,
Терпіння й мужності учи.
Дивлюсь на весь я світ байдуже,
Лише твоїх порад ждучи.
Була ти ніжною вербою,
Що в бурю гнеться, та сама
Незламним віттям, як рукою,
Нагробок вірно обійма.
Вітри шугали в небі млистім,
Грімниці били з висоти,
Але й в грозу плакучим листям
Схилялась наді мною ти.
Щоб ти з своїми не зазнала
Страждань, що випали мені!
Молюсь, щоб доля завжди слала
Тобі ласкаві, теплі дні.
Коли мене зреклась і мила,
Ти ще вірнішою була,
Твоя любов не відступила,
Зламатись духу не дала.
Хай гине все, що мав донині,—
Ти ж над життя мені миліш.
Для мене світ цей не пустиня,
Як поруч мене ти стоїш.
12 квітня 1816
Джордж Гордон Байрон